Мандрівка сторінками життєвої дороги І.Я. Франка
Шляхи життя важкі і грузні:
Працюй – зморивсь чи не зморивсь.
Він полюбив огонь у кузні,
Під молотом, що все іскривсь…
Він той огонь узяв у душу –
По творчому, як і хотів:
Я мушу працювати, мушу
Задля добра своїх братів.
П.Тичина
Шляхом важкої і натхненної праці великого Каменяра пройшли гімназисти 6-7 класів. Цього разу відвідали у Львові місця , пов’язані із життям Івана франка.
Не можна не схилитися в довічній пошані перед розумом генія, перед тими роботящими руками, які так самозречено трудилися задля України , задля свого народу.
Музей Івана Франка у Львові. Тут усе дихає духом великого генія, титана думки . Розповідь екскурсовода доповнює наші відомості про письменника: про те, як Франко мріяв про власне помешкання , про те, що працював доскону, не полишаючи пера навіть у найскрутніші хвилини, коли залишався сам, хворий у нетопленій хаті. А за ним доглядали медсестри із госпіталю «Січових стрільців». Світлини родини, її особисті речі, умеблювання кімнат – усе як за життя Франка.
А бібліотека – стелажі від підлоги до стелі. Переходимо з кімнати у кімнату. І охоплює таке враження , що ти живеш у часи велета духу, що своєю титанічною працею утвердив наше право на щастя , добро і волю. А проводжає нас своїм шелестом столітня груша посаджена Франком.
А далі університет , коридорами якого ходив . Тут він формувався як письменник , громадський діяч, він сміливо вдарив по скелі австро-угорського цісаризму закликаючи «добувати» хоч синам, як не собі , кращу долю в боротьбі.
Наступна зупинка – Личаківське кладовище, могила Франка. Ніби ступивши на п’єдестал з гостинця, він так і завмер з молотом у натруджених руках . Могутні плечі впираються в скелю , біля мускулястих ніг, зранених об каміння , пролягає дорога у вічність.
Завершилася наша мандрівка сторінками життєвої дороги Франка. Сьогодні його ми ще знаємо мало. Дуже непросто осягнути глибину і вишину, панорамність, передбачливість і пересторогу, які живуть у творах Каменяра.
Коментарi